Ці спогади прийшли несподівано, як дні карантину, які ми всі стійко переносимо, вчимося новому спілкуванню, новим методам викладання та контролю, новим методам сприйняття матеріалу та пробуємо використати можливість отримати щось нове, цікаве в будь-якій ситуації, напевно і такій як зараз. Але чомусь в саме такі дні, наповнені зовсім іншими проблемами, спадають на думку моменти життя, які ми напевно не достатньо цінували, бо ці моменти в нас були, ми могли спланувати і втілити в життя наші мрії про подорожі, про спілкування в одному автобусі, коли ми сміялися, мерзли вранці, а потім їхали після цікавих екскурсій втомлені і по-своєму щасливі.
Перший курс моєї кураторської групи АМ-18-1 та другий АМ-17-1… Так хотілося познайомитися ближче, зрозуміти цих творчих дітей-студентів, які вибрали такий романтичний і непростий фах – архітектор.
Антоніни нас зустріли величною брамою, яка по праву вважається однією з головних окрас маєткового ансамблю. Ковані елементи, ліпнина у формі левів та квіткові орнаменти, герби Сангушків та Потоцьких – усе збереглося і досі нагадує про велич князівського роду.
Передивляюся фото, згадую розповіді екскурсоводів в селищі Антонінах, де від старого маєтку збереглося так небагато: флігель палацу, манеж, возовні, гараж, пожежне депо, електростанція, паркова вартівниця, брами, лікарня, крамниця, будинок пасічника, будівлі офіціалістів, милує око найкраща будівля – вілла управляючого Лагузінського на березі річки Ікопоть. Нажаль сам палац Потоцьких згорів.
Але одних Антонін нам було замало і ми відвідали ще один куточок Хмельниччини, селище Самчики. Погода ставала більш поблажливою, сонечко пригрівало і меж краси не було. Це дійсно було справжнє осіннє чудо, окрасою якого були дивовижні архітектурні споруди.
Первісне розташування приміщень збережено майже повністю. Зокрема, в палаці є 5 зал (Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет). Разом вони утворюють анфіладу з боку паркового фасаду, містять багате художнє оздоблення у стилі ампіру. До речі, фрески Японської кімнати в Самчиках наразі залишилися єдиною пам’яткою європейського орієнталізму початку XIX століття в Україні
Парк займає територію 18,8 га. У ньому ростуть 200 порід дерев і кущів, окремим з дерев більш ніж двісті років. Є й рідкісні дерева, зокрема занесені до Червоної книги України: модрина польська та сосна кедрова європейська (Pinus cembra), а також єдиний в краї екземпляр ясена американського горіхолистого
Садівник Мак-Клер вдало використав наявний природний деревостан, переробив паркові алеї та стежки, змінив компонування насаджень, створив штучний рельєф з яром та гіркою-альтанкою
У парку є готична алея Канадської або Кримської зеленої липи. Якщо загадати бажання і пробігтися до кінця алеї — воно обов’язково здійсниться
Побували і в китайському будиночку, який вибудуваний з цегли, потинькований, прикрашений рустикацією, пілястрами, розфарбований в біло-жовті кольори, він теж цілком належав би класицизму, аби не висока гнучка покрівля з заокругленими «рогами» на кутах, який своєю формою нагадує дах китайської пагоди. На шпилі — флюгер у вигляді прапорця, в якому прорізаний напис «1814». Будинок цікавий і як приклад улаштування в давнину льодовень. У центрі глибокого льоху споруди вмуровано квадратну камеру, що перекрита підлогою цоколю. Крізь отвір у підлозі до льоху засипали лід, який заготовляли поруч, на річці Случ. У стінах льодової камери розташовані ніші з полицями, де і зберігалися продукти. У льодовню спускалися не всі – самі загартовані, хоча льоду там не було.
І ще однією родзинкою нашої поїздки – це було занурення в атмосферу мальовничого розпису, створеного на основі традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва
Студенти-першокурсники бігли готичною алеєю канадської липи, задумували бажання, чи здійсняться вони? Час покаже.
В екскурсії взяли участь студенти спеціальності «Архітектура та містобудування» АМ-17-1 та АМ-18-1. Поїздку супроводжували доценти кафедри основ проектування Негай Георгій Андрійович та Підгайчук Світлана Ярославівна. Як хочеться закінчення карантину і повернення до цікавого життя, до можливих подорожей, до перспективи здійснення самих цікавих задумок і мрій